29 травня 2019 року. Будинок письменника НСПУ.

– Маю честь бути Українцем – гасло сьогоднішньої зустрічі з прозаїками. Презентація пройшла добре і як на мене дуже достойно. Мені задавали питання. Хто я і звідки. По суті про мене ніхто не знає. Багатенько дискутували про прозу і публіцистику, відсутність редакторів, справжню літературу, письменництво.
Я показав всі свої книги. Розказав про написання кожної з них, чому почав писати, свої плани, мету.

Василь Трубай зачитав оповідання “Велич оріянського степу” і побажав успіхів і писати надалі, приймати участь в засіданнях прозаіків.

Полковник Кривобок В.І.
“Сергій Мартинюк мій друг. Його книжки читаються легко. Чим мені імпонує? Він справжній і він “не малюється”. Він такий є”

Сергій Замелюхін
-У нього оригінальний хід думок, композиційній побудові і архитектурній специфіки творів. Вважаю, це щось нове в літературі. Це на зацікавлення занадто примхливого читача.

Підбив підсумок П. Засенко
– “Література це сенс життя. Письменник має вчитися все життя, вдосконалюватися і продовжувати писати. У Мартинюка є головне – це бажання і міцний стрижень Українця. Тож побажаємо йому творчих успіхів і тримати марку.”

В кінці презентації пройшли посиденьки з Лелекою, де продовжили презентацію, але в кінці дойшли до висновку – “Нас можна завоювати, але підкорити ніколи”.