Письменницький літопис. Вітаю зі святами! Ми різні, віримо в різних Богів, але на те ми і є вільні люди. (25.12.18)

“–Спочатку Кутя, тобто Варево, потім яйце і налисники, а потім їж на здоров’я- бабуся пояснює. –Я хочу ковбаси – я. Ковбаса, смачнюча і підморгує мені своєю підсмаженою скоринкою. –Мамо, він ще малий, хай їсть що хоче… – мама вступилася за мене з братом. Так були часи, коли діти батьків називали на “ВИ” –Що це таке малий? З малого росте велике і мусе знати звичаї. – бабуся до мами. Не сердито, а лагідно, по материнськи. –Що кутю носили до церкви? – знову мамо. –Ну ти геть вже зросійщина стаєш у своєму місті. Кутя є кутя Це давне варево.. Кутя не потребує церкви і попа. Це кутя має посвячувати попа… ДО РІЗДВЯНОГО СТОЛУ ЗАПРОШУЮ! – і бабуся вмить стала лагідною Ладою. “Вітаю зі святами! Ми різні, віримо в різних Богів, але на те ми і є вільні люди. Мусимо бути єдині! Сподіваюсь, вірю, мрію, пишу, працюю, гоноруюсь тим, що в один день Ми зрозуміємо, що Різдво було, ще до християнської доби. Знаю, що його треба святкувати всім разом. Наближаймо цей День!

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на telegram
Telegram

Вам також может сподобатися: