Письменницький літопис. “Заклик до творення еліти” – Газета “Свобода” української громади в Америці (17.09. 2020 р.)

https://svoboda-news.com/svwp/%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA-%D0%B4%D0%BE-%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B5%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8/?fbclid=IwAR3QzyxN_i1Rg0qDH7yEuxIAaX67-wwj1AzxicOsXZXjrmyzoVO-xUFFzwM

Сергій Мартинюк. „Маю честь бути Українцем”. Київ: Видавничий дім „АртЕк,” 2020.

Сергій Мартинюк з новою книгою. (Фото: Георгій Лук’янчук)

Симпатикам і шанувальникам твор­чости Сергія Мартинюка – активного учасника двох Майданів, генерал-осавула Українського козацтва, котрий ніколи у своєму житті не грав у гідність, а жив з нею, випала гарна нагода познайомитися з новою книгою цього непересічного автора – „Маю честь бути Українцем”, виданою у Видавничому домі „АртЕк”.

Фонд С. Мартинюка „Лелеко” багато допоміг в свій час в оздоровленні майданівців і українських воїнів – бійців фронту. Також сприяв в організації численних виставок „Герої Евромайдану” та „Герої російсько-української війни на сході України” заслуженої художниці України Мари­ни Соченко. Тепер допомагає видавати книжки друзям-письменникам.

Наразі С. Мартинюк – засновник мистецького проєкту „Моя перша поетична збірка”, засновник і видавець першого числа часопису „Балт­ське коло”, а нині працює над створенням однойменної літературно-мистецької премії. Мистець у постійному творчому русі, а свої видані книжки щедро роздаровує друзям та бібліотекам.

Автор (офіцер із вищою військовою освітою) як член Національної спілки журналістів України та Націо­нальної спілки краєзнавців України, добре знає історію визвольних змагань українського народу. Такого роду книги формують у читача культ справжнього Українця, сміливого і гонорового, достойного та мудрого, аристократичного й шляхетного.

Автор нагадує читачам про втрачені етнічні землі України-Русі, про що свідчать українські топоніми та гідроніми за сучасними межами нашої держави, то, окрім Московії, їх чимало і в інших сусідніх державах на наших прадавніх етнічних територіях. Берестя, Пінськ, Кам’янець, Доро­гочин, Малорита, Косово, Рось – міста, Піна – річка в Білорусі на Берестейсь­ко-Пінсько-Турівських землях, де й до сьогодні незайшле населення розмовляє майже поліським діялектом нашої мови. Доводити українське коріння заснованих наши­ми давніми володарями на наших землях міст сьогочасного так званого Закерзоння особливої потреби немає. Важко приховати наше коріння назв річок: Сан, Лада, Удаль, Шкло, Вишня, Одра в Польщі; Тутова, Ракова, Бистриця в Румунії; Тур, Красне в Румунії, Угор­щині.

Чимало тексту в книзі присвячено історичному безпам’ятству, особливо про українсько-московські стосунки протягом останніх століть.

Автор підкреслює надзвичайну важливість двох Майданів, що відбувались на наших очах нещодавно: „Майдан вирував, жив своїм незбагненним життям, своїм особдивим повітрям свободи, своїм духом гідности і волі. На очах зароджувалась нова еліта нашого краю, майбутня велич сильної Оріяни-Русі-України”.

На думку автора книги: головним приорітетом для сучасної української молоді має стати правило: „Ми повинні створити нову Націю із попе­лу старої, націю з розумом переможців! Наша поневолена віками Україна й досі не має своєї повноцінної провідної верстви – еліти. Її всю знищили в різний час москалі. А народ, позбавлений своєї еліти, стає легкою здобиччю різноманітних зайд, яничарів та зовнішніх ворогів! Тому й нашу українську націю потрібно нарешті починати будувати з творення творця її духу – еліти! Рідна мудрість, віра, сила і національна гідність, – ось що має стати дороговказом для народжуваної української аристократії!”.

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на telegram
Telegram

Вам також может сподобатися: