26 вересня відбулася дуже важлива для мене подія – презентація першої авторської поетичної збірки “Лелека”!
Цей вечір був присвячений моєму татові Андроніку Ярославовичу, який 10 років тому пішов у засвіти, і 30 вересня йому мало б виповнитися 70 років.
На вечорі була присутня моя дорога мама Олена Миколаївна, рідна тітонька та хрещена Людмила Миколаївна.
Не зважаючи на те, що основна частина заходу пройшла в укритті, це було неймовірно проникливо, чуттєво, емоційно! Разом зі слухачами та з талановитими дітьми, учнями Ірпінської школи мистецтв імені Михайла Вериківського, які декламували вірші та виконували авторські пісні, ми відчували себе однією родиною, частиною нашої прекрасної, величної, незламної України!
Натхненно та потужно виконувала пісні моя донечка Лана, яка особливо цінує мою творчість!
Ніщо не перешкодить розвиватися, йти до своєї мрії, якщо є сила духу, міцна віра в найкраще, любов до своєї справи, сміливість та рішучість в діях! Саме ці якості має наше майбутнє покоління!
Діти так емоційно декламували вірші, так чуттєво виконували музичні твори, що ці слова торкалися кожного серця! Всі номери слухачі щиро підтримували гучними оплесками! Сльози від проникливих рядків чергувалися з осяйною посмішкою, і радість за наших неймовірно талановитих дітей переповнювала наші серця!
Особливою родзинкою нашого вечора був виступ ансамблю “Monpasier” з піснями “Мир на Землі” ,”Я – дитина України”, “Мій славетний Ірпінь”!
Друге відділення пройшло в залі Ірпінської міської бібліотеки ім. М. Рильського, де прозвучали вірші в авторському виконанні про тата, на тему кохання до чоловіка Олександра, замальовки неповторної краси рідного краю, біографія з цікавими фото слайдами та цікаві події з мого життя.
Неймовірним родинним відкриттям для мене став рукопис моєї бабусі Анастасії, яка закінчила лише 4 класи загальноосвітньої школи, пройшла важкий шлях крізь війну, повернулася з 3-річного полону з Німеччини та побудувала своє нове життя силою духу, сміливими кроками, оптимізмом та непохитною вірою!
Торкнувся глибин серця та вразив її вірш про лелеку ” Якби мені крила” ,який був такий близький мені по духу! Я відчула, що втілила мрію моєї бабусі і своєю збіркою “Лелека” завершила її творчі поетичні кроки!
Згадалися рядки з мого вірша:
“Наших пращурів сильне коріння
Проростає у доньках, синах,
Кожен сіє своє насіння,
І малює тернистий шлях!”
Не можу не показати ці дорогі мені рядки з рукопису моєї бабусі.
“ЯКБИ МЕНІ КРИЛА, ТАКІ ЯК В ЛЕЛЕКИ,
ТО Я Б ПОЛЕТІЛА ДАЛЕКО-ДАЛЕКО.
ЯКБИ МЕНІ КРИЛА – ЛЕТІЛА Б, ЛЕТІЛА,
В ДОЧКИ НА ПОДВІР’Ї ГНІЗДЕЧКО Б Я ЗВИЛА.
З ГОРИ Б Я ДИВИЛАСЬ, ДЕ ХОДИТЬ ДИТИНА,
ЯКБИ МЕНІ КРИЛА, ЯКБИ МЕНІ КРИЛА…
ЯК ВИЙДУ ІЗ ХАТИ, І НІЖНО ВСМІХНЕТЬСЯ
МЕНІ Ж, БО Я МАТИ, ЛЕГЕНЬКО ЗІТХНЕТЬСЯ…
ЯКЩО ЗАСУМУЄ І ПЛАКАТИ БУДЕ, –
Я КОРШУНОМ КИНУСЯ КРИВДНИКАМ В ГРУДИ!
Я Б КІГТЯМИ РВАЛА, КРИЛЕЧКАМИ Б БИЛА,
ЯКБИ Ж ТО Я МАЛА ЛЕЛЕЧИНІ КРИЛА…
1979 р.
Я вдячна всім причетним до цього свята!
Щиро дякую за запрошення провести презентацію та допомогу в організації заходу директору Ірпінської міської бібліотеки Олена Циганенко , дякую за щирі слова привітання автору передмови книги письменнику Сергій Мартинюк, начальниці відділу культури та релігій Мирослава Муха, директору Ірпінської школи мистецтв імені Михайла Вериківського та керівнику ансамблю “Monpasier” Наталія Дидикіна , завучу школи мистецтв Наталія Маніва , завучу школи та керівнику ансамблю “Monpasier” Ларисі Андрухович Андрухович Леся , концертмейстеру ансамблю “Monpasier” заслуженому артисту України Konstantin Strelchenko!
Щиро дякую Олексій Чернишевич за відеозйомку нашого творчого вечора!
Дякую за привітання, за неймовірно теплу атмосферу, за підтримку, за обійми, за сяючі очі, за щирі почуття всіх рідних людей, колег, друзів, учнів, гостей!
Україна буде, бо ми маємо сильне, вольове, дуже талановите покоління, яке нікому ніколи не скорити!
Живемо, віримо, тримаємося!
Тільки разом ми пройдемо цей нелегкий шлях!
